З річницею визволення Марківщини, шановні земляки!
Ці січневі дні – особливі для нашої малої батьківщини. Адже саме на Новоріччя за старим стилем, 14 січня 1943 року, від німецько-фашистських окупантів було визволено серце нашої громади – Марківку. Повністю ж Марківський район позбувся ворожого гніту за два дні. Від свавілля загарбників місцеві жителі потерпали пів року – Марківщину було окуповано 11 липня 1942-го.
В кінці грудня того року розпочалося звільнення України. Першими селами на Марківщині, які позбулися ворожої навали, стали Лимарівка, Просяне, Розсохувате (24 та 25 грудня).
Марківщину звільняли війська Південно-Західного фронту: з півдня – воїни 195-ї стрілецької дивізії першої гвардійської армії, в центрі та з півночі – 267-ї,172-ї та 350-ї стрілецьких дивізій 15 стрілецького корпусу шостої армії. З настанням темряви 13 січня визвольними військами було здійснено обхідний маневр та завдано раптового удару противнику. Почалася масштабна атака. Всю ніч тривав напружений бій. На ранок 14 січня гітлерівці відступили. Втім, вони вперто чіплялися за зайняті раніше позиції, тому села Кризьке й Герасківка двічі переходили з рук в руки. Другий з названих населених пунктів та колишню вулицю Леніна в Марківці загарбники від усвідомлення свого безсилля спалили майже вщент.
Дорогу ціну заплачено за звільнення Марківщини. Тільки за Бондарівку полягло понад 700 бійців і командирів. Загалом на нашій землі за її свободу полягли смертю хоробрих 2 100 визволителів.
Ми, сучасники, в неоплатному боргу перед ними. Вклонімося доземно за подвиг в ім’я життя, за мужність і непохитність в прагненні до мирну, за істинний приклад патріотизму.
Шановна Марківська громадо, від щирого серця вітаю з цією визначною подією! Бажаю, аби наше життя було мирним та безхмарним, за що майже 80 років тому так гаряче боролися наші нащадки і так героїчно перемогли. Пам’ятаємо. Пишаємося. Дякуємо!
З повагою селищний голова Ігор ДЗЮБА
