Стаття 1 Конституції наголошує: Україна є суверенною і незалежною державою. Для багатьох мешканців прикордонної з країною-агресором Марківщини цей громадянський обов’язок є справою життя
Наша громада була повністю окупована з першого дня повномасштабного вторгнення. Відтоді марківчани-прикордонники несуть службу на різних напрямках.
Один із земляків – інспектор-кінолог Юрій Коваленко – наразі виконує службові обов’язки у пункті пропуску «Малий Березний» на кордоні зі Словаччиною. Зі своїм вірним чотирилапим «напарником» – спанієлем Джоханом.
Спеціалізація пса – пошук наркотичних та психотропних речовин. Щодня він допомагає своєму наставнику перевіряти транспортні засоби, котрі перетинають державний кордон.
За інформацією Державної прикордонної служби, виходу на «пенсію» підлягають службові собаки після досягнення восьмирічного віку. Однак за рішенням комісії чотирилапі можуть продовжувати виконувати свої обов’язки надалі, якщо вони не втрачають відповідних якостей.
Джохан робить це настільки вправно, що навіть у свої 10 років перебуває в строю й демонструє високі результати.
Слід сказати, що переміщення вірного друга родини Коваленків (зазвичай службові собаки практично є членами родин прикордонників) з Луганщини до Закарпаття – приклад дії ще однієї статті основного Закону України.
Йдеться про статтю 3: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Сім’я військовослужбовця з палким прагненням бути вільною не лишилася в окупації. Перспективи складного ризикованого виїзду не вплинула на рішення взяти з собою Джохана.
Пес, як і раніше, несе службу справно та професійно. А по закінченні зміни його амплуа трансформується – він знов домашній улюбленець. Обожнює ласку, спілкування та активності в колі своєї родини. Фактично є фахівцем з реабілітації її ментального здоров’я.
І ще про одну статтю, якої немає в Конституції, – вона продиктована війною в Україні. Кожна людина в країні має право на мирне життя, кожна дитина – на щасливе дитинство, а кожна вимушено переміщена особа – на повернення додому. За це точиться запекла боротьба. За це молимося. В це свято віримо!
