«Медові мости єднання: аромат степу, смак дому»
Під таким гаслом стрічалися сьогодні мешканці релокованої Марківської та приймаючої ВПО Золотоніської громад
Зустріч була приурочена одному з найпоширеніших в Україні занять – бджолярству – та Дню пасічника. По обидва боки екранів – захід відбувався на базі Координаційного центру Марківської селищної військової адміністрації в Києві та із застосуванням відеозв’язку з усіх куточків, де є марківчани, – знайшлося чимало залюблених в цю справу людей.
Через монітори струменіло тепло рідного дому, а навколо незримо, але майже реально витали аромати літнього степу, дзижчання працьовитих бджіл, на вустах відчувався смак меду. Для багатьох саме мед символізує достаток, мир і родинний затишок.
...Луганський степ пахне полином, чебрецем, шавлією, буркуном і гарячим сонцем. Черкаська земля дарує пахощі липи, садів, лугових квітів, гречки та різнотрав'я. Ці аромати збираються у краплині меду – народжується справжнє диво природи. Учасникам зустрічі вдалося поєднати всі ці асоціації, спогади в одну велику українську родину. На одній хвилі з марківчанами були друзі із Золотоніської громади, що на Черкащині.
Спільноту пасічників Марківщини представляли Анатолій Худик та Віктор Сич. «Солодку» тему підтримав мешканець Луганська Віктор Скоморов, який в свій час здобув золоту медаль на конкурсі продукції бджолярства в Англії. Для них пасіка – то любов. Тож захоплені розповіді про хобі для душі щиро відгукувалися в серцях учасників заходу.
Підсилив відчуття реальності уявного перенесення на одну з українських пасік інтерактив «Аромат спогадів». Крізь щільно заплющені повіки кожен побачив щось унікальне, з чим у нього асоціюється дім. Й прийшло спільне усвідомлення: родинне вогнище – не просто місце. Це миті, що живуть у нашій пам'яті, традиції, які шануємо, любов, котру бережемо в серці.
Говорили про нашу Луганщину. Не з сумом – з гордістю. Про її красу, щедрість, працьовитих людей, закоханих в свою справу.
Віримо: зовсім скоро зустрінемося у вільній мирній Марківській громаді, щоб разом скуштувати мед, зібраний на рідній луганській землі.
