Охорона праці і фізична особа-підприємець.
Біловодське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області нагадує, що будь-яке підприємство, установа, організація або фізична особа-підприємець, що використовують у своїй діяльності найману працю робітників, повинні створити систему охорони праці на підприємстві для того, щоб знизити рівень травматизму та запобігти виникненню нещасних випадків. Але, нажаль, деякі підприємства з невеликою кількістю працюючих, особливо фізичні особи-підприємці, нехтують ці вимоги законодавства України.
Робота служби охорони праці, як маленьких так і великих підприємств, фізичних осіб-підприємців підпорядковується одним нормативним документам. Документи з охорони праці регламентують питання, пов’язані зі збереженням життя, здоров’я і працездатності людини під час трудової діяльності. Серед них можна виділити такі групи документів: положення, інструкції, журнали проведених інструктажів.
Також можна виділити в окрему підгрупу накази і розпорядження, якими закріплюються працівники, відповідальні за певні ділянки або обладнання, переліки робочих місць з небезпечними або шкідливими умовами праці. Відповідальними за розробку та затвердження основних документів з охорони праці є роботодавці (ст.13 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII, далі Закон України «Про охорону праці»).
Однак потрібно пам’ятати, що система охорони праці для малих та великих підприємств можуть різнитися. Наприклад, на підприємстві, де працює 50 і більше осіб, роботодавець відповідним наказом має створити службу охорони праці (ст.15 Закону України «Про охорону праці»). Підприємства, де менше 20 працівників, для виконання функцій служби охорони праці можуть залучати сторонніх спеціалістів на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.
Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи, проходять на підприємстві інструктажі, навчання та перевірку знань з питань охорони праці (ст.3.1 НПАОП 0.00?4.12?05 від 26.01.2005 року №15) за рахунок роботодавця.
На підприємствах на основі «Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці» (далі Типове положення), з урахуванням специфіки виробництва та вимог нормативно-правових актів з охорони праці, розробляються і затверджуються відповідні положення підприємства про навчання з питань охорони праці, а також формуються плани-графіки проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці, які мають бути оприлюднені роботодавцем. Перед перевіркою знань з питань охорони праці на підприємстві для працівників організовується навчання з охорони праці.
Відповідно до п.3.9 Типового положення перевірка знань працівників з питань охорони праці на підприємстві здійснюється комісією з перевірки знань з питань охорони праці підприємства, склад якої затверджується наказом (розпорядженням) роботодавця. Головою комісії призначається керівник підприємства або його заступник, до службових обов'язків яких входить організація роботи з охорони праці, а в разі потреби створення комісій в окремих структурних підрозділах їх очолює керівник відповідного підрозділу чи його заступник.
До складу комісії підприємства входять спеціалісти служби охорони праці, представники юридичної, виробничих, технічних служб, представник профспілки або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці. Також до складу комісії підприємства можуть залучатися страхові експерти з охорони праці відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України. Усі члени комісії повинні пройти навчання та перевірку знань з питань охорони праці. Комісія вважається правочинною, якщо до її складу входять не менше трьох осіб.
Результат перевірки знань з питань охорони праці оформлюється протоколом засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці.
Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідно нормативно-правових актів з охорони праці (ст.18 Закону України «Про охорону праці»). Нормативно-правові акти з охорони праці – це правила, норми, положення, стандарти, інструкції, та інші документи, обов`язкові для виконання.
Вступний інструктаж проводять з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади. Цей інструктаж проводить спеціаліст служби охорони праці або інший фахівець відповідно до наказу роботодавця, який пройшов навчання і перевірку знань із питань охорони праці. А первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі — безпосередній керівник робіт або фізична особа-підприємець, яка використовує найману працю. Особа, яка проводила інструктаж робить запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці відповідно до «Типового положення».
Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:
новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство або до фізичної особи, яка використовує найману працю;
який переводиться з одного структурного підрозділу підприємства до іншого;
який виконуватиме нову для нього роботу.
Повторний інструктаж проводиться в терміни, визначені нормативно правовими актами з охорони праці, які діють у галузі, або роботодавцем (фізичною особою, яка використовує найману працю) з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:
на роботах підвищеної небезпеки - 1 раз на 3 місяці;
для решти робіт - 1 раз на 6 місяців.
Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;
при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;
при порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призвели до травм, аварій, пожеж тощо;
при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів - для робіт підвищеної небезпеки, а для решти робіт - понад 60 днів.
Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу його проведення.
Зазвичай, виконання та використання Законів та інших нормативних актів з охорони праці завжди буде допомогою в профілактичній роботі на підприємствах будь якого підпорядкування та з будь якою чисельністю працюючих.
Страховий експерт з охорони праці сектору профілактики страхових випадків Біловодського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області Сокирка О.І.
