A A A K K K
для людей із порушенням зору
Марківська селищна військова адміністрація
Старобільського району Луганської області

В Україні відзначають День пам’яті жертв Голодомору: “Збережи пам’ять. Збережи правду.”

Дата: 28.11.2020 08:17
Кількість переглядів: 1356

Фото без опису28 листопада, у четверту суботу місяця в Україні вшановують День пам'яті жертв голодоморів. День пам'яті був запроваджений Указом Президента України у 1998 році. У 2006 році Законом України Голодомор 1932 – 1933 років був визнаний геноцидом. Україна внаслідок геноциду 1932 – 1933 років, масових штучних голодів1921 – 1923 та 1946 – 1947 років втратила мільйони людських життів. Через страшні масштаби злочину та цілеспрямовану політику тоталітарного режиму приховування правди про нього, вчені досі продовжують обговорювати точну кількість жертв Голодомору 1932 – 1933 років. Але мова йде про мільйони обірваних, вбитих страшною зброєю масового ураження –голодом – людських життів. Нашим спільним обов'язком є гідне вшанування вбитих голодом жертв комуністичного режиму, а також розповісти про причини, наслідки Голодомору та спротив злочинній політиці тоталітарного режиму.

Цьогорічні вшанування відбуваються в особливих умовах. Людським життям загрожує пандемія коронавірусної хвороби. Запроваджені карантинні заходи вносять обмеження у проведення масових меморіальних заходів. Але ця обставина не може перешкодити гідному вшануванню пам'яті жертв Голодомору. Долучись і ти до всеукраїнської акції «Запали свічку пам’яті у своєму віконці» О 16.00 та приєднайся до загальнонаціональної хвилини мовчання.

Коротка історична довідка про Голодомор 1932—1933 років в Україні

Українська революція, що розпочалася у березні 1917 року, стала переломним моментом нашої історії. Тоді сформувалася ідея державної незалежності, яка визначила подальший розвиток українського народу. Революція прискорила становлення української політичної нації, формування культурної еліти й економічно незалежного селянства.

Але після Жовтневого перевороту від 1917 і по 1921 рік на більшій частині територій колишньої Російської імперії владу захопили комуністи. Вони окупували і знищили демократичну Українську Народну Республіку, проголошену в 1917 році. Через затяту боротьбу українців комуністичний режим для зміцнення становища в Україні змушений був піти на створення у 1919-1920 роках квазідержави - УСРР і певні поступки українському національному рухові.

У 1920-х роках Україна переживала культурний ренесанс європейського зразка. Під гаслом «Геть від Москви!» формувалися самобутні, відмінні від російських, культурні традиції, орієнтовані на Європу. Створювалася національна система освіти, обґрунтовувалася економічна концепція України як автономного економічного організму. Проте до кінця 1920-х років у СРСР ствердився тоталітарний комуністичний режим із суворою суспільною ієрархією. Будь-який прояв незгоди або нонконформізму (як індивідуального, так і малих або великих груп людей за професійною, національною, релігійною, партійною ознаками) негайно жорстоко придушувався і карався.

Форсована індустріалізація та суцільна колективізація кінця 1920-их призвели до невдоволення людей у різних регіонах СРСР. Найактивніше спротив чинила Україна, яка мала досвід власної державності у попередній період. Центром опору більшовицькій політиці стало українське село.

У 1930 році в Україні відбулося понад 4 тисячі масових виступів, в яких взяли участь, за оцінками дослідників, 1,2 мільйона осіб. Протести були стихійними та розрізненими. Добре озброєні і підготовлені війська порівняно швидко придушували їх. Але опір все одно змусив комуністів призупинити колективізацію.

І в 1932, і в 1933 роках у різних куточках України режим змушений був придушувати масові виступи - «волинки» - які ставали відчайдушними спробами доведених до межі голоду українських селян не стільки відстояти свої права, як просто вижити. За перші 7 місяців 1932 року органи ГПУ (главное политическое управление) зафіксували в УСРР 930 масових протестів виступів, що становило понад 56% усіх антивладних виступів в СРСР за цей час.

У перший половині 1932 року в Україні з колгоспів вийшли десятки тисяч селянських господарств, які прагнули відновлення економічної свободи. Незважаючи на тиск партійних і державних органів, майже 500 сільських рад ризикували відмовлятися від нереальних планів хлібозаготівель.

Цей стихійний спротив окупаційна влада назвала підготовкою антикомуністичного повстання, яке начебто мало вибухнути навесні 1933 року і використала як виправдання вбивства голодом.

Головна ж причина вчинення злочину Голодомору полягала у тому, що українська нація, друга за чисельністю в СРСР, мала величезний культурно- історичний спадок, власні славетні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби. Україна стояла на заваді створення тоталітарної комуністичної імперії. Широкі кола інтелектуалів та економічно самостійне селянство не сприймали політики комуністичного керівництва. Тому режим поставив за мету знищити українців як політичну націю, котра рано чи пізно могла поставити питання про створення незалежної держави. Для досягнення цієї мети був обраний жахливий інструмент — вбивство голодом.

Голодомор був спеціально спланованою і ретельно замаскованою каральною операцією.

Внаслідок умисного створення умов, несумісних із життям, за кілька місяців у 1932-1933 роках в Україні загинули мільйони людей. На жаль, страшні обставини злочину та свідома заборона ведення статистики смертності унеможливлюють встановлення точної кількості й вичерпного поіменного списку жертв.

Голод став зброєю масового біологічного знищення українців. Він на довгі десятиліття порушив природний та політичний розвиток українців як спільноти, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації, наслідки цієї катастрофи відчуваємо і понині.

Як засвідчують соціологічні опитування останніх років, три чверті громадян України погоджуються, що Голодомор був геноцидом, вчиненим комуністичним тоталітарним режимом проти Українського народу.

У цей день ми згадуємо часи, в які людей знищували за незгоду з радянською ідеологією, знищували за віру. В них відбирали хліб насущний, за який ми молимось. Тож наш обов’язок молитись за людей, які померли у тяжких стражданнях. Закликаю й у своїх домашніх молитвах згадати їх усіх. Ми не знаємо їх імен, але Господь – знає кожного!


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь