Народилася Клавдія Данилівна 19 травня 1922 року у Височинівці на Марківщині. Своє життя пов’язала з найголовнішим – охороною здоров’я земляків та вихованням їхніх дітлахів. У Старобільському медичному училищі здобула освіту санітарного фельдшера.
Відразу після звільнення території Марківщини від нацистів у медучилищі зі студентів сформували групу добровольців й відправили на фронт. В числі новобранців була і Клавдія Данилівна. Досить кмітливу та старанну дівчину направили в штаб автоуправління Південно-Західного фронту, де вона виконувала обов’язки посильного. Але з ризикованою місією завзята дівчина впоралася бездоганно.
На фронті Клавдія Данилівна зустріла своє кохання – єдине на все життя. На війні Клавдія та Олександр побралися, але вже через кілька місяців жінка овдовіла, однак у 1945 році народилась велика втіха – донька Лідія.
По війні два роки працювала санітарним фельдшером за отриманим фахом. У 1947- му очолила дитячі ясла радгоспу «Айдар». Потому завідувала дошкільними закладами у райцентрі. З 1961-1978 роки працювала медичним статистиком райлікарні. А до виходу на заслужений відпочинок – дієтсестрою даного закладу.
Клавдія Данилівна Стародубцева завжди була щедрою до людей і стриманою по відношенню до себе. На власну долю не нарікала й не показувала оточуючим свої сльози. Але до останнього подиху намагалася бути корисною для всіх. Рано втративши єдину доньку, яку виховувала сама та заглушивши біль втрати, змогла зібратися з силами та в добрі й щирій любові виховувала онуків Ольгу та Віктора.
До кінця життя жінка була напрочуд сильною, боролася з недугами та негараздами й врешті перемагала все. Дуже сильно любила людей, а вони їй відповідали взаємністю. Суспільство й держава високо оцінили її жертовний та самовідданий труд нагородивши орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня (участь у 25 бойових ситуаціях) та «За мужність» княгині Ольги ІІІ ступеня, ювілейними медалями, почесними грамотами райлікарні.
16 квітня 2018 року нестало учасниці бойових дій, з навічно бойовим духом Клавдії Данилівні. Вічна та світла пам'ять…
У 2019 році онука Клавдії Стародубцевої передала всі нагороди та деякі особисті речі до Марківського історичного музею, з яких завідувачка Вікторія Бабенко зробила тематичну експозицію й зарпрошує всіх охочих та цікавих на перегляд пам’яток нашої історії.
Наші земляки творили історію для нас, а наш святий обов’язок зберігати та примножувати надбане, з глибокою шаною ставитися до подій минулих років, славити свою рідну землю, щодня доводячи поколінням відійшовшим у вічність, що Перемога 1945 була недарма!!!
Друга світова війна поєднала людей різних професій, національностей і конфесій, адже у всіх була спільна мета: жити вільно, захистити кордони рідної землі, мати власну, історію, звичаї та традиції свого краю. Перемога у цій кровопролитній війні позначена багатьма втратами рідних і близьких, а також солдат, які за час ведення бою стали братами та сестрами…… «Наша бабуся була унікальною людиною, дуже відповідальною. Вона ніколи не пасувала перед труднощами – цього навчила і нас!» - з теплотою в серці згадує свою рідненьку КЛАВДІЮ ДАНИЛІВНУ СТАРОДУБЦЕВУ, її онук Ольга Леонідівна Приколота.Численні товариші, гарні знайомі, колеги говорили про неї так: вона не була генералом, але могла організовувати людей на кращі вчинки бо до неї завжди дослухалися. Вона не була академіком, але її слова були настільки мудрими, виваженими, кришталево чистими, що їй позаздрив би будь-який науковець. Вона не була політиком, але мала високу моральність, котра б не завадила політичним діячам.
