Захист прав працівників під час звільнення зі скороченням чисельності або штату
До Міловського місцевого центру звернулись із запитанням: «У нас скорочується штат. Як звільнитися з найменшими втратами?»
Відповідає юрист місцевого центру Оксана Чумак:
Звільнення працівників у зв’язку зі скороченням чисельності або штату є однією із поширених підстав звільнення.
Якщо роботодавець вирішив ліквідувати певний структурний підрозділ підприємства чи його реорганізувати, він повинен скласти техніко-економічне обґрунтування причин проведення таких змін, оскільки при цьому завжди відбувається вивільнення працівників.
Кодекс законів про працю України визначені права працівника у разі звільнення у зв’язку зі скороченням чисельності або штату та встановлено алгоритм дій роботодавця при вивільненні працівників.
Згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Приписами статті 42 КЗпП України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці й кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається наступним категоріям працівників:
1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;
2) особам, у сім’ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком;
3) працівникам із тривалим безперервним стажем роботи на цьому підприємстві, в установі, організації;
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, інвалідам війни й особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
8) особам із числа депортованих із України - протягом п’яти років із часу повернення на постійне місце проживання в Україну;
9) працівникам із числа колишніх військовослужбовців строкової служби й осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років із дня звільнення їх зі служби.
Перелік категорій працівників, передбачений ст. 42 КЗпП України, не є вичерпним при визначені категорій працівників, які мають переважне право залишитися на роботі, необхідно враховувати норми інших законів, які надають соціальні гарантії працівникам.
Крім цього, статтею 43 КЗпП України визначено, що звільнення працівників на підприємстві потрібно погодити з профспілковою організацією, членом якої є працівник. Не погоджується звільнення, якщо працівник не є членом профорганізації або на підприємстві немає профспілкової організації.
У разі звільнення працівника за ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов’язаний у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи та видати трудову книжку (ч. 2 ст. 47 КЗпП України).
У місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі йому трудової книжки працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду (стаття 233 КЗпП України).
Цивільним процесуальним кодексом України передбачено, що позови котрі виникають з трудових правовідносин можуть пред’являються в суд, як за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача (стаття 28) так і за місцем знаходження відповідача (стаття 27).
При зверненні до суду з позовною заявою про поновлення на роботі позивачі звільняється від сплати судового збору, що прямо передбачено статтею 5 Закону України «Про судовий збір».
Рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника виконується невідкладно і вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу та внесення відповідного запису до трудової книжки працівника.
Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 9368, 098 446 2691 чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно.
Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!
Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49 у Міловому, (06452) 2-14-54 у Станиці Луганській, (06466) 9-12-78 у Біловодську, чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно.
Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!
