Трагічна сторінка історії українського народу
В четверту суботу листопада Марківщина разом зі всією Україною вшановує одну з найскорботніших річниць в історії українського народу – День пам’яті жертв голодомору. На жаль, нашу малу батьківщину не оминула ця страшна участь – в 1932-1933 роках славна трудовими сільськими династіями й щедра на хліба, городину та тваринницьку продукцію марківська земля потерпала від штучно влаштованого радянською владою голоду. Ціною цього жорстокого випробування стали загублені життя її дорослих, зовсім юних і навіть ненароджених дітей.
В пам’ять про цю жахливу сторінку нашої минувшини щороку у визначений день у вікнах марківчан спалахують поминальні свічки як свідчення нетлінної пам’яті про ту трагедію. І хоч вже майже не залишилося в наших рядах її очевидців, але їхні свідчення зберігаються в музеях та бібліотеках і передаються від покоління до покоління. Аби ми цінували найбільший скарб – людське життя, аби поважали важку селянську працю і її одвічний результат – хлібну паляницю, котра всьому голова.
З цією метою напередодні чергової трагічної річниці в низці установ та організацій Марківщини влаштовують тематичні заходи. Так, у Марківському історичному музеї діє виставка «Голодомор мовою фактів». Вона містить архівні документи та публікації про безкровну війну, яка звела зі світу стількох людей, а також спогади і свідчення очевидців.
У Марківській публічній бібліотеці організована книжкова виставка під назвою «Гіркий смак колосків» (реквієм голодомору). Там експоновані книги та матеріали про жахливий злочин проти українського народу – штучний голод 1932-1933 років, який мав страхітливі наслідки та призвів до небачених безневинних жертв.
Відвідувачі закладу мають нагоду ознайомитися з текою «Голодомор на Марківщині». Вона містить художні твори письменників, де зображено події того періоду, жахливе голодне ліхоліття, що випало на долю українського народу і котре фактично було його геноцидом. Це твори Василя Барки «Жовтий князь», Уласа Самчука «Марія», Пантелеймона Куліша «Голодомор», Бориса Антоненко-Давидовича «Протеже дяді Васі», Тодося Осьмачки «План до двору», Миколи Руденка «Хрест», Анатолія Дімарова «Тридцяті», «Самосуд».
У всіх бібліотеках Марківщини, в тому числі й шкільних, наразі діють тематичні книжкові виставки чи куточки пам’яті та скорботи «Свічка плакала в скорботі».
Ця чорна сторінка, яка десятиліттями ретельно замовчувалася і тривалий час не мала статусу геноциду на законодавчому рівні, є невід’ємною частиною нашої історії. Сучасні покоління українців не мають морального права стерти її з пам’яті. Натомість повинні докладати максимум зусиль, аби подібне більше ніколи не повторилося.
