ЯНГОЛЯТКА, ЩО В НЕБО ПІДНЯЛИСЬ...
Міжнародний день безневинних дітей – жертв агресії відзначається у світі щорічно 4 червня відповідно до постанови Генеральної асамблеї ООН від 19 серпня 1982 року.
В Україні 4 червня вшановують пам’ять дітей, які загинули від агресії рф згідно з постановою №5343 «Про вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України», ухваленої Верховною Радою України.
Війна забирає життя не лише у дорослих, а й у дітей. Росіяни лишають наших дітей життя та дитинства. З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну офіційно загинуло 484 дитини, поранено 998, зникло безвісти 389, депортовано 19 505 дітей; знайдено 13 161 неповнолітніх та повернено 371.
На Луганщині загинуло 66 дітей! Проте бойові дії тривають, а деякі території тимчасово окуповані. Тож кількість постраждалих і загиблих хлопчиків та дівчаток точно встановити неможливо.
Людям важко сприймати цю жахливу дійсність. Адже за статистикою – невимовний біль, страждання багатьох родин. Маленькі особистості, які навіть не встигли побачити справжнього життя.
Відділ освіти Марківської селищної ради Луганської області разом з Марківським ліцеєм «КРОК» приєднався до Всеукраїнської акції «Голоси дітей», присвяченої пам'яті маленьких українців, чиє життя забрала війна.
Акція започаткована з ініціативи першої леді України Олени ЗЕЛЕНСЬКОЇ. Марківчани, які мешкають за кордоном та в різних українських регіонах, сьогодні розвісили на деревах дзвіночки, які символізують голоси вбитих дітей.
Класні керівники провели інформаційні хвилинки «Янголятка, що в небо піднялись...», «4 червня – День пам’яті дітей, загиблих унаслідок агресії російської федерації проти України», «Дитяче життя – безцінне», «Відібране дитинство».
Під час занять 2 червня у Марківському ліцеї «КРОК» пам’ять загиблих дітей вшанували хвилиною мовчання.
Ця чорна сторінка в історії нашої країни вічно залишатиметься навіть не шрамом – відкритою раною на серцях кожного з нас...
Думки уже з війни не відпускають,
Зачинено все решту на гачок,
Хоча сирени більше не лякають,
Болить душа за наших діточок.
Від жаху стали круглі оченята,
Бо це не ігри і не інтернет,
Ніколи не забути янголятам
Ревіння бомб та спалахи ракет.
Дитинство дико спалено війною,
В очах лише жахіття, смерть і кров,
А мир десь залишився за стіною,
Де були мама, щастя і любов...
