#ГЕРОЇСЕРЕДНАС
Сьогодні кожен, хто прагне Перемоги в Україні, звільнення та повернення її територій, робить посильний внесок у спільну справу. На жаль, багато хто – ціною власного життя.
Марківська селищна військова адміністрація Старобільського району Луганської області пропонує вам, шановна громадо, розповісти про земляків, чий подвиг – безсмертний.
Перша публікація – про марківчанина Володимира Скляра, котрий поліг смертю хоробрих торік.
Політ довжиною в життя
Його політ до мрії стартував у 2007-му. Тоді випускник Марківської дев’ятирічки, що на Луганщині, Володя Скляр вступив до Луганського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. А за два роки він став студентом Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Неоголошена війна
Війна на Сході почалася саме тоді, коли наш земляк здобув вищу освіту за обраним фахом. Влився до лав 11-ї окремої бригади армійської авіації на посаду бортового авіаційного техніка вертолітної ланки вертолітної ескадрильї в/ч А1604. Брав участь в АТО/ООС на Донбасі. У складі екіпажу вертольоту Мі-8МТ здійснював евакуацію поранених бійців. Доставляв гуманітарну допомогу.
Володимир Скляр брав участь у миротворчих місіях в Демократичній республіці Конго та Ліберії. За час служби мав численні відзнаки. Зокрема, нагрудні знаки «Воїн-миротворець», «За службу та звитягу» ІІІ ступеня.
Закрити небо ціною власного життя
З перших днів повномасштабного вторгнення россії в Україну Володимир разом із побратимами боронив від окупанта небо над Київщиною та Чернігівщиною. Загальна кількість його вильотів склала тисячу годин, що підтверджено відповідним сертифікатом.
День, коли в його родині було прийнято вітати жінок з їхнім святом, став для сім’ї Склярів скорботним. Поблизу села Бервиця Броварського району Київської області 8 березня 2022 року життя захисника обірвалося.
Ось офіційне повідомлення про останні хвилини єдиного сина марківчанки Світлани Скляр, татка на той момент п’ятирічної донечки Кіри. «Після успішного знищення противника – близько 18 одиниць техніки та 48 осіб живої сили – вертоліт, у складі якого перебував Володимир Скляр, було уражено ворожою ракетою. Після виконання бойового завдання вертоліт впав та згорів».
Прощати. І прощатися…
А за 16 днів після останнього польоту Володимира йому мав бути ювілей…
Поховали Героя в Василькові на Київщині. На той момент там мешкали його друзі – це й вплинуло на вибір місця останнього спочину. Рідні мали намір пізніше забрати Володю додому. Минув певний час, і вони вирішили не тривожити свого Вовчика, як ласкаво його називали.
«Веселий, справедливий, добрий, – каже Світлана про сина. – Як не дивно, він багато чому навчив мене – прощати, не звертати уваги на нещирих людей...»
Та нема прощення тим, хто зазіхнув на життя й свободу українців. І немає меж любові та повазі до кожного нашого Захисника.
Спочивай з миром, Герою! Доземний уклін тобі та рідним, які гідно тебе виховали!
