#ГЕРОЇСЕРЕДНАС
Їхати неможливо залишатися
Де в цьому реченні має бути кома, марківчанин Максим Щербак вирішив всупереч проханню матусі: не їдь… Як залишатися, коли в рідній Марківці окупанти, а за плечами трирічний досвід участі в АТО в складі 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха?
Закрити вдома, не пустити – такі думки пронеслися в голові Оксани Уварової, коли перехопила погляд сина. Але уявила, як він потайки покине домівку і вона навіть не обійме його на прощання. З важким серцем зібрала тормозок, речі. Пішов шукати своїх.
В захопленій з першого дня повномасштабного вторгнення ворогом Марківці якийсь час працював український Інтернет. Так-сяк спілкувалися з вільною Україною.
Мама Максима, Оксана Юріївна, разом з молодшою донькою Діаною не могла виїхати з окупації – паспорт дівчини залишився в навчальному закладі у Сєвєродонецьку, де вже йшли запеклі бої. Загарбники погрожували їй строком за втрачений документ. Ледве вдалося вирішити проблемне питання.
«Привіт». А у відповідь – тиша
Рідним військових, як нікому, знайомий той негласний шифр. Пишеш чоловіку, батькові, брату, сину: «привіт». Чекаєш. Чим більше часу минає, тим тривожніше стає на серці.
В суботу, 18 червня 2022 року, увечері мама з сином перекинулися словечком. У неділю вранці на неньчин «привіт» дзвеніла холодна тиша…
«Мамо, тату, ось я тут, біля Максимки»…
На відео з домашнього архіву Оксани Юріївни – Алея Слави на кладовищі в Харкові. Жінка зняла його для своїх батьків, аби подивилися, де спочиває їхній онук.
В засвіти Героя проводжали побратими. До свого любого хлопчика мама з донькою приїхали значно пізніше. Наш земляк поліг смертю хоробрих в селі Граковому на Харківщині.
Молодшого сержанта Максима Щербака нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни». Його відзначено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Посмертно. Навіки Герою буде 29…
