Захисник з Марківщини. Янгол Олексій Сивоволенко
Він народився в маленькому селі Марківської громади, що на Луганщині, 8 травня 1996 року. За три дні до 20-літнього ювілею – призов на строкову службу.
Потім рішення про контракт і шлях від солдата до командира відділення. Був перспективним військовим. Але війна не зважає на перспективи…
Бойовий шлях Олексій розпочав у складі 133 батальйону Збройних сил України. За пів року – добровольче збройне формування «Холодний Яр», що входить до батальйону «Айдар».
«Програміст», – чомусь саме так сказав дівчині з Дніпропетровщини, яка за короткий час стала його дружиною. Про те, що він військовий, дізналася значно пізніше.
Олексій та Альона були єдиним цілим. Напередодні повномасштабки подружжя поїхало на малу батьківщину хлопця. За день до чорної дати чоловік без уточнень сказав, що треба повертатися їхати. Гостини з найріднішими людьми тривали лише добу…
Далі ще незрозуміліше для дівчини: «Збери валізу, поклади документи і найнеобхідніше, нехай буде». Сам вирушив до казарми. П’ять діб, каже Альона, не мала звістки від коханого. Ні спалося, ані їлося. Не втрималася й зателефонувала товаришу чоловіка з позивним Старий. Сказав, що її Льоша тільки-но задрімав, пізніше вийде на зв’язок.
Тоді й дізналася: він на Харківському напрямку. Потім були ще Запорізький та Донецький. Саме в Торецьку, на Донеччині, ворожий дрон обірвав життя Героя. Дружина не повірила. Телефонувала всім, кому могла. Загиблого важко було впізнати, практично неможливо. Хіба що за татуюванням, зробленим за його, Льошиним ескізом, на лівій руці. Вендета чи то помста.
Таку ж відтепер має й Альона – Мишевур, як жартома називав її коханий. А ще – прапор розміром два на два метри. Той синьо-жовтий стяг був з Олексієм в окопі. Побратими надіслали його дружині. Прапор на стіні – наче частиночка його серця.
І нагороди молодшого сержанта Олексія Сивоволенка. Найперша недержавна – медаль Операції Об'єднаних Сил від 8 листопада 2019 року. Відзнака другого мотопіхотного батальйону 93-ї ОМБр. Численні грамоти, посвідчення ветерана війни та учасника бойових дій.
Смертю хоробрих Захисник поліг 14 червня 2025 року. А 23-го був похований Алеї Герої в Кам’янському на Дніпропетровщині.
Світла нетлінна пам’ять Захиснику України! Пишаємося. Співчуваємо рідним, близьким, побратимам. Легких хмаринок, Олексію!
