Працівники Марківської СВА, освітяни й ліцеїсти громади, мешканці Марківщини доєдналися до загальноукраїнських заходів з вшанування пам’яті жертв Голодомору
Трагічна сторінка історії України з її родючими землями та працьовитими людьми. Геноцид української нації, штучно вчинений в 1932–1933 роках керівництвом радянського союзу з метою упокорення українців, остаточної ліквідації українського спротиву тоталітарному режиму.
В 2006 році Законом України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» Голодомор було визнано геноцидом українського народу.
Чорним круком пройшовся він населеними пунктами Марківщини Луганської області. За даними Національного музею Голодомору-геноциду, що базуються на задокументованих свідченнях очевидців та їхніх рідних, втрати нашого регіону складали: Марківка – 28 осіб; Бондарівська громада – 103; Гераськівська – 90; Кабичівська – 41; Краснопільська – 59; Кризька – 60; Ліснополянська – 37; Просянська – 64; Сичанська – шість. Наведена статистика може бути неповною, адже офіційний облік відсутній. Серед померлих від голоду було чимало діточок.
Ось одне зі свідчень злочинів – бондарянки В.І. Безрук:
«... У сім’ї було троє дітей. Під час голоду 1932–1933 рр. помер старший брат, мати і бабуся. Вижили батько з двома дітьми. Все зерно забрали, схованки не було, і тому їли листя з берестка, мерзлу моркву, яку батько крав з коморі, де сторожував. Весною по траві збирали «холодець» (щось слизьке та як холодець).
Сім’ї дядьків Варвари Іллівни, яких об’явили куркулями (були в них воли, корови), вивезли на місцевість, яку називали сінокоси (біля хутору Журавка), де вони майже всі померли.
Батько ходив в село Мілове, щоб обміняти одяг на харчі. Деякі люди не поверталися з Мілового, бо по дорозі додому їх грабували і убивали».
В пам’ять про безневинних жертв геноциду українського народу представники Маркіської громади, які наразі мешкають в різних куточках України, доєднались до Загальнонаціональної хвилини мовчання на вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років і масових штучних голодів 1921-1923 й 1946-1947 років.
Працівники Марківської селищної військової адміністрації, відділів освіти, культури Марківської селищної ради, педагоги й учні Марківського ліцею «КРОК» запалили свічки пам’яті під час заходу-реквієму «Вогонь, що об’єднує покоління» в онлайн-форматі. Мерехтливі вогники з’явилися у вікнах тимчасових помешкань марківчан, які не були його учасниками, але глибоко співчувають трагедії свого народу.
– Пам’ять про трагічні сторінки нашого минулого, збереження історичної правди про випробування, які доводиться долати українцям – це обов’язок нас, сучасників, – наголосив начальник Марківської СВА Олександр Череватий. – Лише покоління, які пам’ятають і шанують своє минуле, мають майбутнє.
