Дата, яку ми проживаємо протягом не одного дня, місяця й навіть року. 24 лютого. День початку повномасштабного вторгнення, руйнівний фундамент якого ворог заклав ще у 2014-му
Тоді, 12 років тому, окупант, що цинічно позиціонував себе не просто як сусід, а «братній» народ, запустив свої пазури в українську свободу. Назвав це пафосно: звільнення від нацизму, позбавлення утискань російськомовних.
Аж до 2022-го ліз зі своїми пропагандистськими наративами до українців, доки не показав своє спотворене єство всьому світу. На прикладі збройної агресії проти України.
Вже не криючись почав свою криваву справу. При цьому весь час киваючи в бік минулого – Другої світової. Проводячи якусь викривлену паралель – не між собою і нападником, а між собою та визволителем. Але ж навіть в далекі сорокові ворог не чинив таких звірств та утисків, на які здатні сучасні росіяни.
Одне з чисельних документальних свідчень тому представники Марківської громади знайшли в стінах Національного музею історії України у Другій світовій війні. Для його офлайн- та онлайн-відвідувачів відвідувачів тут відбувся захід «24 лютого – день, що почався у 2014-му…».
Цим доказом стали твори восьмикласників Марківської школи, написані у 1943 році на тему «Що я пережила під час німецької окупації». Роботи українською мовою! Мовчазні свідчення пережитого, що допомагають сучасникам зрозуміти історичний досвід та усвідомити мужність простих людей. Лакмусовий папірець вчинків росіян, що показує: ті намагаються не тільки перекроїти історію, а й позбавити українців національної пам’яті.
Так, за свідченнями очевидців, окупаційна влада в Марківській громаді одразу ж в 2022-му примусово перевела роботу дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів на російську мову. При цьому українські підручники було... спалено. Що це, якщо не знищення нації?
Пам’ять тих, в кого агресор відібрав найцінніше – життя – на передовій, в тилу, в окупації учасники заходу вшанували хвилиною мовчання. Розмова про пережите була не з легких. Але ми маємо про це говорити. Аналізувати. Зберігати в пам’яті, аби передати наступним поколінням: ніхто не має права руйнувати людські долі, позбавляти країну майбутнього, нищити дитячі мрії.
Про це говорив і начальник Марківської селищної військової адміністрації Олександр Череватий:
– Війна випробовує кожного з нас. Але водночас вона підкреслює незламність громад, їхню єдність і згуртованість. Навіть тоді, коли вони, як наша, Марківська, змушені тимчасово жити поза межами своєї території.
Пам’ятаємо і шануємо кожного, хто віддав своє життя за Україну. Вічна слава загиблим Героям, безмежна вдячність тим, хто сьогодні продовжує боронити нашу державу та наближати перемогу.
Про події 2014–2022 років розповідав доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії та археології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Олександр Набока.
Тему початку повномасштабного вторгнення, протистояння українського народу ворогові, виклики, які постали перед українцями, розкрив екскурсовод Національного музею історії України у Другій світовій війні Ігор Бучма.
Ця тригерна дата – 24 лютого – назавжди залишиться в пам'яті українців як день, коли час зупинився, але водночас почався відлік нової ери. Стане історією не лише як символ агресії, а передусім як точка найвищої національної єдності.
