Представники Марківської громади на чолі з начальником Марківської селищної військової адміністрації Олександром Череватим взяли участь в заході «Старобільщина: хроніки супротиву та досвід солідарності»
Марківщина безпосередньо межує з країною-агресором і однією з перших була повністю окупована 24 лютого 2022 року. Так само першою вона доєдналася до беззбройного спротиву, коли вільною до цієї дати частиною Луганщини прокотилася хвиля протестів проти пропагованого ворогом «звільнення».
Мирне населення громади кілька днів поспіль збиралося в центрі Марківки, аби знов і знов безстрашно скандувати: «Повертайтеся до себе додому, вам тут не раді! Ми – за вільну Україну!».
Награно доброзичливі «визволителі» незабаром показали свій справжній вищир. А невдовзі інтернет-мережею, котра, на відміну від мобільного зв’язку, ще не була «заглушена», стало ширитися відео про обстріл окупантами озброєних лише прагненням відстояти своє протестантів. Марківчани припинили виходити на площу, але не полишили чинити спротив.
Ці та низка схожих на них спогадів з перших хвилин заходу, організованого й проведеного 25 травня в Довженко-Центрі в Києві Старобільською районною державною адміністрацією, ожили в серцях його учасників. Хто не міг доєднатися особисто, зробив це дистанційно.
Захід відкрили фотовиставкою «Жива пам’ять» – документальним свідченням цивільного спротиву мешканців Старобільщини в умовах глибокої окупації. Присутнім презентували відеоролик, в якому було зафільмовано хроніку перших днів повномасштабного вторгнення.
Зазначена подія об’єднала представників релокованої влади, міжнародних донорів, благодійних організацій, діячів освіти та культури навколо спільної мети – збереження ідентичності регіону й координації зусиль задля його майбутнього відновлення.
Насамперед хвилиною мовчання вшанували пам'ять усіх загиблих воїнів та мирних громадян – жертв російської агресії.
Голова Старобільської РДА Володимир Череватий презентував роботу адміністрації в гуманітарному напрямку. Він висловив щиру вдячність за плідну співпрацю партнерам, вручив нагороди й подяки тим, хто став для району надійним плечем у найважчі часи.
Серед відзначених:
- Джозеф Біанкуллі, колишній співробітник ООН. Разом із Францом Шоафом, ветераном Сил спеціального призначення США, він заснував благодійну організацію The Fund for Liberty and Justice (Фонд Свободи та Справедливості, FLJ), котра з 2022 року допомагає українцям;
- Яна Боброва, голова правління БО БФ «Пелі Кен Лів»;
- Юлія Лемберг, генеральна директорка БО «Київський міський благодійний фонд «Фудбенк»;
- Андрій Нікітін, фахівець з моніторингу ситуації ВПО БО «БФ «Право на захист».
Дискусійний блок заходу став майданчиком для обговорення представниками донорських організацій, влади, освіти й громадськості стратегічних питань майбутнього Луганщини.
В результаті обміну конструктивними думками дійшли висновку: відновлення регіону базується на налагодженні зв'язків, плануванні розвитку деокупованих громад та впровадженні довгострокових системних рішень.
Перший проректор, голова вченої ради, доктор педагогічних наук, професор Віталій Семенович Курило підсумував: архіважливим є збереження нашого генетичного коду та боротьба за перспективи для молоді.
Луганщина – це Україна! Вона заслуговує бути щасливою та процвітаючою!
